Поточна ситуація на Близькому сході та глибокий аналіз | 13 квітня
Переговори між США та Іраном у Ісламабаді 12 квітня були розірвані, Трамп одразу наказав блокувати іранські порти, гострота конфлікту в Ормузській протоці різко зросла. Ціни на нафту зросли більш ніж на 8%, наземні сутички в Лівані тривають, хусити висунули нові загрози, ризик "коаліції опору" посилюється. Тимчасове перемир'я тривалістю два тижні тривало лише кілька днів, і Близький схід рухається до ще більшого конфліктного виру.
Коротко
· Розрив переговорів: США і Іран у Ісламабаді не досягли домовленості, Іран оприлюднив три "безпідставні вимоги" США, основні розбіжності зосереджені навколо контролю за протокою та прав на збагачення урану.
· Конфлікт у протоці: Трамп оголосив блокаду Ормузської протоки, Революційна гвардія заявила, що протока під повним контролем, американські кораблі намагалися пройти, але були відбиті.
· Війна в Лівані та Ізраїлі: ізраїльські війська та Хезболла активно обстрілювали один одного в південному Лівані, Біньямін Нетаньяху особисто відвідав "буферну зону".
· Енергетичний ринок: ціна на брентову нафту підскочила приблизно на 8%, ціна на природний газ у Європі зросла на 18%, швидко поширюється ефект блокади Ормузської протоки.
1. Розрив переговорів: 21-годинний марафон закінчився провалом
Переговори між США та Іраном у Ісламабаді завершилися 12 квітня без досягнення будь-яких домовленостей. Віце-президент США Майк Пенс на короткій прес-конференції тривалістю трохи більше трьох хвилин оголосив про розрив переговорів, звинувативши Іран у відмові пообіцяти відмовитися від розробки ядерної зброї, заявивши, що США висунули "кінцеву найкращу пропозицію". Іран у свою чергу звинуватив США у "надмірних вимогах та амбіціях", назвавши переговори "через недовіру та підозру", і зазначив, що між сторонами існують розбіжності з двох-трьох ключових питань.
За даними джерел, під час переговорів "емоції обох сторін коливалися — то напруженість, то пом’якшення". Міністр закордонних справ Ірану Алі Акбар Солеймані після завершення переговорів заявив, що "на відстані лише кроку від досягнення 'Ісламабадської угоди', ми зіткнулися з максимальним тиском, постійним змінюванням цілей та перешкодами". Він додав, що "добрі наміри мають породжувати добрі дії, ворожість — ворожість".
Учасник переговорів від Ірану, Набавіан, розкрив три основні вимоги США:
1. Рівноправний розподіл вигод і управління у протоці Ормуз;
2. Вивезти весь збагачений уран з рівнем 60% за межі країни;
3. Позбавити Іран права на збагачення урану протягом наступних 20 років.
Крім цих вимог, високопосадовці США також повідомили, що Іран відмовився від вимог припинити фінансування Хамас, Ліванської Хезболли та хуситів, а також від вимоги повністю відкрити Ормузську протоку.
2. Ескалація конфлікту у протоці: дві історії про блокаду
Через кілька годин після розірвання переговорів Трамп у соцмережах заявив, що ВМС США негайно почнуть блокувати всі судна, що намагаються пройти через Ормузську протоку, перехоплювати й перевіряти всі судна, що платять прохідні збори Ірану, а також знищувати міни, розміщені Іраном у протоці. Він також додав, що США можуть завдати удару по іранських установках опріснення води та електростанціях. За повідомленнями "Воллстрит Джорнал", джерел у Білому домі, Трамп і його команда розглядають можливість одночасного відновлення обмежених військових дій проти Ірану.
Після цього Центральне командування США оголосило, що з 10 ранку 13 квітня за східним часом буде введено блокаду всього морського руху до і з іранських портів, але не заборонено проходження суден до інших портів, що не належать Ірану, через Ормузську протоку. Це обмеження є більш вузьким за початкову заяву Трампа про "будь-яке судно".
Іран жорстко відреагував. У заяві Революційної гвардії йдеться, що протока наразі під контролем, і вона відкривається для невоєнних суден за умови дотримання певних правил. Водночас попереджається, що будь-яке військове судно, що наблизиться до протоки, буде вважатися порушенням режиму припинення вогню і отримає жорстку відповідь. Гвардія також опублікувала відео з безпілотниками, що моніторять протоку, і попередила: "Будь-яка помилка може змусити ворога потрапити у смертельний вир у протоці".
Щодо протистояння між військовими кораблями США та Ірану, сторони мають різні версії. Трамп заявив, що два американські кораблі успішно пройшли через Ормузську протоку 11 квітня, тоді як іранські джерела стверджують, що під час спроби увійти до Перської затоки іранська Революційна гвардія вже здійснила ракетне ураження та одночасно розгорнула безпілотники-атаки, давши США 30 хвилин на відступ. В результаті американські кораблі відступили, і, за словами іранських джерел, до знищення залишалося кілька хвилин. Іранські державні ЗМІ назвали цю подію "провалом пропаганди США".
Великобританія чітко заявила, що не братиме участі у блокаді. Представник уряду Великобританії повідомив, що країна співпрацює з Францією та іншими країнами для створення альянсу з метою захисту свободи судноплавства.
3. Війна в Лівані та Ізраїлі: Нетаньяху особисто у "буферній зоні"
Поки напруга в Ормузській протоці зростає, наземний конфлікт у Лівані триває. 12 квітня ізраїльські війська та Хезболла активно обстрілювали один одного у південному Лівані, зокрема, Хезболла застосувала ракети по позиціях ізраїльської армії, зокрема, штаб-квартирі 146-го дивізіону у південному Лівані.
Міністр оборони Ізраїлю Нетаньяху особисто відвідав південний Ліван у так званій "буферній зоні", заявивши, що "війна триває, і в цій зоні ще багато роботи". Ізраїль погодився 14 квітня розпочати офіційні переговори з Ліваном у Вашингтоні, але відмовився обговорювати припинення вогню з Хезболлою.
Тим часом, хусити 12 квітня опублікували заяву, що у разі нових атак США та Ізраїлю проти Ірану та "опору" вони активізують військові дії. Чотири фронти — ядерна проблема, Ормузська протока, наземний конфлікт у Лівані та загрози з боку хуситів — одночасно напружені, і Іран із його агентурною мережею демонструє здатність до "повномасштабної відповіді".
4. Різкий відгук енергетичних ринків
Через повідомлення про блокаду ціни на нафту в Азії у понеділок різко зросли — Brent і WTI піднялися приблизно на 8%. Особливої уваги заслуговує спотворення на спотовому ринку — ціна на Brent Forties досягла майже 147 доларів за барель, що значно вище за ф’ючерсні контракти, що є сильним сигналом про серйозний дефіцит нафти. Ціни на природний газ у Європі зросли на 18%.
Трамп вперше визнав, що ціни на нафту можуть залишатися високими перед проміжними виборами у листопаді, заявивши, що "можливо, вони знизяться, можливо, залишаться на тому ж рівні або трохи піднімуться, але, ймовірно, будуть приблизно на нинішньому рівні". Спікер іранського парламенту Каллібаф у соцмережах опублікував карту цін у Білий дом, написавши: "Зі збереженням так званого блокування скоро ви будете ностальгувати за ціною 4-5 доларів за галон".
5. Глибокий аналіз
(1) Суть розриву переговорів: від "воєнного зупинки" до "політичної демонстрації сили"
Головна причина розриву переговорів між США та Іраном — це різне розуміння базової логіки "перемир’я". Для Ірану війна триває вже понад місяць, понад 3300 загиблих, економіка під тиском, зруйновані нафтопереробні заводи. Прийняття перемир’я і пошук компромісу — це, по суті, акт зупинки — дипломатичний спосіб закріпити здобутки на полі бою, домогтися зняття санкцій і розморожування активів, щоб отримати передих. Міністр закордонних справ Алі Акбар Солеймані чітко заявив, що "Іран ніколи не очікував, що переговори закінчаться угодою", і натякнув, що переговори — це довгострокова стратегія.
Для США ж, перемир’я — це дипломатичне продовження військового тиску. Три ключові вимоги, висунуті у Ісламабаді — "спільний інтерес у протоці", вивезення всього збагаченого урану рівня 60%, і позбавлення права на збагачення на 20 років — кожна з них зачіпає найважливіші інтереси іранського режиму. Висунення цих "червоних ліній" свідчить, що мета адміністрації Трампа — не досягти угоди, а застосувати максимальний тиск для примусу Ірану до капітуляції.
Безпосередня причина розриву — це саме стратегічне розходження цілей.
(2) Ормузська протока: географічний важіль і ядерний картковий будинок
"Нью-Йорк Таймс" аналізує, що обидві сторони вважають себе "переможцями першого раунду": США — завдяки військовим ударам, Іран — завдяки тому, що зумів вижити. Колишній посол США у Близькому сході Міллер зазначає, що Іран "зберігає високий рівень збагачення урану, демонструючи здатність контролювати і керувати Ормузською протокою, і зберігає свою владу — це їхні козирі".
Два головні козирі Ірану — географічний важіль (протока Ормуз) і ядерний (збагачення урану 60%) — у цій грі мають складний взаємозв’язок. США вимагають, щоб Іран здали обидва, тоді як Іран вважає, що "день, коли зніме зброю, — це день, коли його вдарять".
(3) Політичні обмеження та червоні лінії США і Ірану
Іран: Попри внутрішній тиск на мир і економічне відновлення, верховний лідер Хаменеї ставить на перше місце гідність країни. Відмовляючись від вимог США щодо 20-річного позбавлення права на збагачення, Іран фактично відмовляється від капітуляції. За повідомленнями, Іран "не поспішає з новими переговорами", і ситуація у протоці Ормуз не зміниться, доки США не погодяться на розумну угоду. Спікер парламенту Каллібаф заявив: "Якщо потрібно — воювати, якщо раціонально — домовлятися".
США: Основний політичний обмежувач — це проміжні вибори у листопаді. Вже зараз середня ціна на бензин у США перевищила 4 долари за галон, тоді як у лютому вона була нижчою за 3 долари. "Нью-Йорк Таймс" зазначає, що головний козир Трампа — погроза масштабних військових дій, але це не є особливо вигідним політичним кроком, і Іран це добре розуміє.
(4) Многовекторна війна: ризики та сценарії
Зараз Іран веде бойові дії одночасно на трьох фронтах: у Ормузській протоці проти США, у південному Лівані проти ізраїльських військ, у Червоному морі через напади хуситів. Така стратегія "множинних фронтів" дозволяє Ірану створювати багатоканний тиск після розриву переговорів.
Найсерйозніший ризик — це повна блокада Ормузської та Мандельської проток, що може призвести до зупинки 20% світового постачання нафти і 12% торгівлі, викликавши цінову кризу. Іранські аналітики прогнозують два сценарії: перший — США не хочуть ескалації у війну і посилюють економічний тиск; другий — ситуація переходить у військову фазу, і Іран має швидко діяти проти Ізраїлю, щоб підготуватися до нових переговорів.
Ключові змінні
Залежно від розвитку ситуації, ключові фактори — це:
1. Чи застосують США обмежений військовий удар — Трамп зважує можливість одночасного блокування і авіаударів по Ірану;
2. Тривалість і масштаб блокади Ормузської протоки — Великобританія не бере участі, масштаб "коаліції" ще визначається;
3. Інтенсивність військових дій Ізраїлю у Лівані — 14 квітня у Вашингтоні почнуться переговори, але відмовлено від обговорення припинення вогню з Хезболлою;
4. Чи збережеться дипломатичне вікно — США стверджують, що мають "останню і найкращу пропозицію", Іран — що "м’яч на боці США", але Пакистан закликає сторони "продовжувати дотримуватися перемир’я". Китай раніше відіграв важливу роль у досягненні перемир’я і може знову виступити посередником.
За умов, коли жодна сторона не поступається, Ормузська протока залишається головним "клапаном" тиску на Близький схід. Короткостроковий прогноз — дипломатія відкрила двері, але ризик конфлікту зростає швидше ніж будь-коли. Політичний годинник Трампа на проміжних виборах зворотній відлік, а стратегія Тегерана — витривалість і військова стійкість — проходять серйозне випробування.
Цей огляд базується на відкритих джерелах і актуальний стан на 13 квітня 2026 року. Тільки для довідки, без будь-яких позицій.
Переговори між США та Іраном у Ісламабаді 12 квітня були розірвані, Трамп одразу наказав блокувати іранські порти, гострота конфлікту в Ормузській протоці різко зросла. Ціни на нафту зросли більш ніж на 8%, наземні сутички в Лівані тривають, хусити висунули нові загрози, ризик "коаліції опору" посилюється. Тимчасове перемир'я тривалістю два тижні тривало лише кілька днів, і Близький схід рухається до ще більшого конфліктного виру.
Коротко
· Розрив переговорів: США і Іран у Ісламабаді не досягли домовленості, Іран оприлюднив три "безпідставні вимоги" США, основні розбіжності зосереджені навколо контролю за протокою та прав на збагачення урану.
· Конфлікт у протоці: Трамп оголосив блокаду Ормузської протоки, Революційна гвардія заявила, що протока під повним контролем, американські кораблі намагалися пройти, але були відбиті.
· Війна в Лівані та Ізраїлі: ізраїльські війська та Хезболла активно обстрілювали один одного в південному Лівані, Біньямін Нетаньяху особисто відвідав "буферну зону".
· Енергетичний ринок: ціна на брентову нафту підскочила приблизно на 8%, ціна на природний газ у Європі зросла на 18%, швидко поширюється ефект блокади Ормузської протоки.
1. Розрив переговорів: 21-годинний марафон закінчився провалом
Переговори між США та Іраном у Ісламабаді завершилися 12 квітня без досягнення будь-яких домовленостей. Віце-президент США Майк Пенс на короткій прес-конференції тривалістю трохи більше трьох хвилин оголосив про розрив переговорів, звинувативши Іран у відмові пообіцяти відмовитися від розробки ядерної зброї, заявивши, що США висунули "кінцеву найкращу пропозицію". Іран у свою чергу звинуватив США у "надмірних вимогах та амбіціях", назвавши переговори "через недовіру та підозру", і зазначив, що між сторонами існують розбіжності з двох-трьох ключових питань.
За даними джерел, під час переговорів "емоції обох сторін коливалися — то напруженість, то пом’якшення". Міністр закордонних справ Ірану Алі Акбар Солеймані після завершення переговорів заявив, що "на відстані лише кроку від досягнення 'Ісламабадської угоди', ми зіткнулися з максимальним тиском, постійним змінюванням цілей та перешкодами". Він додав, що "добрі наміри мають породжувати добрі дії, ворожість — ворожість".
Учасник переговорів від Ірану, Набавіан, розкрив три основні вимоги США:
1. Рівноправний розподіл вигод і управління у протоці Ормуз;
2. Вивезти весь збагачений уран з рівнем 60% за межі країни;
3. Позбавити Іран права на збагачення урану протягом наступних 20 років.
Крім цих вимог, високопосадовці США також повідомили, що Іран відмовився від вимог припинити фінансування Хамас, Ліванської Хезболли та хуситів, а також від вимоги повністю відкрити Ормузську протоку.
2. Ескалація конфлікту у протоці: дві історії про блокаду
Через кілька годин після розірвання переговорів Трамп у соцмережах заявив, що ВМС США негайно почнуть блокувати всі судна, що намагаються пройти через Ормузську протоку, перехоплювати й перевіряти всі судна, що платять прохідні збори Ірану, а також знищувати міни, розміщені Іраном у протоці. Він також додав, що США можуть завдати удару по іранських установках опріснення води та електростанціях. За повідомленнями "Воллстрит Джорнал", джерел у Білому домі, Трамп і його команда розглядають можливість одночасного відновлення обмежених військових дій проти Ірану.
Після цього Центральне командування США оголосило, що з 10 ранку 13 квітня за східним часом буде введено блокаду всього морського руху до і з іранських портів, але не заборонено проходження суден до інших портів, що не належать Ірану, через Ормузську протоку. Це обмеження є більш вузьким за початкову заяву Трампа про "будь-яке судно".
Іран жорстко відреагував. У заяві Революційної гвардії йдеться, що протока наразі під контролем, і вона відкривається для невоєнних суден за умови дотримання певних правил. Водночас попереджається, що будь-яке військове судно, що наблизиться до протоки, буде вважатися порушенням режиму припинення вогню і отримає жорстку відповідь. Гвардія також опублікувала відео з безпілотниками, що моніторять протоку, і попередила: "Будь-яка помилка може змусити ворога потрапити у смертельний вир у протоці".
Щодо протистояння між військовими кораблями США та Ірану, сторони мають різні версії. Трамп заявив, що два американські кораблі успішно пройшли через Ормузську протоку 11 квітня, тоді як іранські джерела стверджують, що під час спроби увійти до Перської затоки іранська Революційна гвардія вже здійснила ракетне ураження та одночасно розгорнула безпілотники-атаки, давши США 30 хвилин на відступ. В результаті американські кораблі відступили, і, за словами іранських джерел, до знищення залишалося кілька хвилин. Іранські державні ЗМІ назвали цю подію "провалом пропаганди США".
Великобританія чітко заявила, що не братиме участі у блокаді. Представник уряду Великобританії повідомив, що країна співпрацює з Францією та іншими країнами для створення альянсу з метою захисту свободи судноплавства.
3. Війна в Лівані та Ізраїлі: Нетаньяху особисто у "буферній зоні"
Поки напруга в Ормузській протоці зростає, наземний конфлікт у Лівані триває. 12 квітня ізраїльські війська та Хезболла активно обстрілювали один одного у південному Лівані, зокрема, Хезболла застосувала ракети по позиціях ізраїльської армії, зокрема, штаб-квартирі 146-го дивізіону у південному Лівані.
Міністр оборони Ізраїлю Нетаньяху особисто відвідав південний Ліван у так званій "буферній зоні", заявивши, що "війна триває, і в цій зоні ще багато роботи". Ізраїль погодився 14 квітня розпочати офіційні переговори з Ліваном у Вашингтоні, але відмовився обговорювати припинення вогню з Хезболлою.
Тим часом, хусити 12 квітня опублікували заяву, що у разі нових атак США та Ізраїлю проти Ірану та "опору" вони активізують військові дії. Чотири фронти — ядерна проблема, Ормузська протока, наземний конфлікт у Лівані та загрози з боку хуситів — одночасно напружені, і Іран із його агентурною мережею демонструє здатність до "повномасштабної відповіді".
4. Різкий відгук енергетичних ринків
Через повідомлення про блокаду ціни на нафту в Азії у понеділок різко зросли — Brent і WTI піднялися приблизно на 8%. Особливої уваги заслуговує спотворення на спотовому ринку — ціна на Brent Forties досягла майже 147 доларів за барель, що значно вище за ф’ючерсні контракти, що є сильним сигналом про серйозний дефіцит нафти. Ціни на природний газ у Європі зросли на 18%.
Трамп вперше визнав, що ціни на нафту можуть залишатися високими перед проміжними виборами у листопаді, заявивши, що "можливо, вони знизяться, можливо, залишаться на тому ж рівні або трохи піднімуться, але, ймовірно, будуть приблизно на нинішньому рівні". Спікер іранського парламенту Каллібаф у соцмережах опублікував карту цін у Білий дом, написавши: "Зі збереженням так званого блокування скоро ви будете ностальгувати за ціною 4-5 доларів за галон".
5. Глибокий аналіз
(1) Суть розриву переговорів: від "воєнного зупинки" до "політичної демонстрації сили"
Головна причина розриву переговорів між США та Іраном — це різне розуміння базової логіки "перемир’я". Для Ірану війна триває вже понад місяць, понад 3300 загиблих, економіка під тиском, зруйновані нафтопереробні заводи. Прийняття перемир’я і пошук компромісу — це, по суті, акт зупинки — дипломатичний спосіб закріпити здобутки на полі бою, домогтися зняття санкцій і розморожування активів, щоб отримати передих. Міністр закордонних справ Алі Акбар Солеймані чітко заявив, що "Іран ніколи не очікував, що переговори закінчаться угодою", і натякнув, що переговори — це довгострокова стратегія.
Для США ж, перемир’я — це дипломатичне продовження військового тиску. Три ключові вимоги, висунуті у Ісламабаді — "спільний інтерес у протоці", вивезення всього збагаченого урану рівня 60%, і позбавлення права на збагачення на 20 років — кожна з них зачіпає найважливіші інтереси іранського режиму. Висунення цих "червоних ліній" свідчить, що мета адміністрації Трампа — не досягти угоди, а застосувати максимальний тиск для примусу Ірану до капітуляції.
Безпосередня причина розриву — це саме стратегічне розходження цілей.
(2) Ормузська протока: географічний важіль і ядерний картковий будинок
"Нью-Йорк Таймс" аналізує, що обидві сторони вважають себе "переможцями першого раунду": США — завдяки військовим ударам, Іран — завдяки тому, що зумів вижити. Колишній посол США у Близькому сході Міллер зазначає, що Іран "зберігає високий рівень збагачення урану, демонструючи здатність контролювати і керувати Ормузською протокою, і зберігає свою владу — це їхні козирі".
Два головні козирі Ірану — географічний важіль (протока Ормуз) і ядерний (збагачення урану 60%) — у цій грі мають складний взаємозв’язок. США вимагають, щоб Іран здали обидва, тоді як Іран вважає, що "день, коли зніме зброю, — це день, коли його вдарять".
(3) Політичні обмеження та червоні лінії США і Ірану
Іран: Попри внутрішній тиск на мир і економічне відновлення, верховний лідер Хаменеї ставить на перше місце гідність країни. Відмовляючись від вимог США щодо 20-річного позбавлення права на збагачення, Іран фактично відмовляється від капітуляції. За повідомленнями, Іран "не поспішає з новими переговорами", і ситуація у протоці Ормуз не зміниться, доки США не погодяться на розумну угоду. Спікер парламенту Каллібаф заявив: "Якщо потрібно — воювати, якщо раціонально — домовлятися".
США: Основний політичний обмежувач — це проміжні вибори у листопаді. Вже зараз середня ціна на бензин у США перевищила 4 долари за галон, тоді як у лютому вона була нижчою за 3 долари. "Нью-Йорк Таймс" зазначає, що головний козир Трампа — погроза масштабних військових дій, але це не є особливо вигідним політичним кроком, і Іран це добре розуміє.
(4) Многовекторна війна: ризики та сценарії
Зараз Іран веде бойові дії одночасно на трьох фронтах: у Ормузській протоці проти США, у південному Лівані проти ізраїльських військ, у Червоному морі через напади хуситів. Така стратегія "множинних фронтів" дозволяє Ірану створювати багатоканний тиск після розриву переговорів.
Найсерйозніший ризик — це повна блокада Ормузської та Мандельської проток, що може призвести до зупинки 20% світового постачання нафти і 12% торгівлі, викликавши цінову кризу. Іранські аналітики прогнозують два сценарії: перший — США не хочуть ескалації у війну і посилюють економічний тиск; другий — ситуація переходить у військову фазу, і Іран має швидко діяти проти Ізраїлю, щоб підготуватися до нових переговорів.
Ключові змінні
Залежно від розвитку ситуації, ключові фактори — це:
1. Чи застосують США обмежений військовий удар — Трамп зважує можливість одночасного блокування і авіаударів по Ірану;
2. Тривалість і масштаб блокади Ормузської протоки — Великобританія не бере участі, масштаб "коаліції" ще визначається;
3. Інтенсивність військових дій Ізраїлю у Лівані — 14 квітня у Вашингтоні почнуться переговори, але відмовлено від обговорення припинення вогню з Хезболлою;
4. Чи збережеться дипломатичне вікно — США стверджують, що мають "останню і найкращу пропозицію", Іран — що "м’яч на боці США", але Пакистан закликає сторони "продовжувати дотримуватися перемир’я". Китай раніше відіграв важливу роль у досягненні перемир’я і може знову виступити посередником.
За умов, коли жодна сторона не поступається, Ормузська протока залишається головним "клапаном" тиску на Близький схід. Короткостроковий прогноз — дипломатія відкрила двері, але ризик конфлікту зростає швидше ніж будь-коли. Політичний годинник Трампа на проміжних виборах зворотній відлік, а стратегія Тегерана — витривалість і військова стійкість — проходять серйозне випробування.
Цей огляд базується на відкритих джерелах і актуальний стан на 13 квітня 2026 року. Тільки для довідки, без будь-яких позицій.
